|
|
Крокуємо з малечею дорогою адаптації Процес адаптації дитини до умов дошкільного закладу досить часто являється драматичною подією, що зачіпає всі сфери життєдіяльності малюка. У дитячому садку все не так, як удома: суворіший розпорядок дня, незнайомі дорослі й діти, незвичні вимоги... Але головне – розлучення з мамою. Усе це може викликати у дітвори напруження і навіть тривожність. Такий емоційний фон негативно відбивається на перших враженнях дитини про дитячий садок, погіршує звикання до нього. Що таке адаптація? Адаптація – це пристосування організму до нових обставин, а для дитини ДНЗ – новий, ще невідомий простір з новим оточенням, новими взаєминами. Чинники, що впливають на адаптацію дитини до ДНЗ 1. Вік дитини v Відносно спокійно протікає період звикання дітей 3,5-4 років. У цьому віці дитина поступово виходить за рамки інтересів сімейного кола. v Нічого цього ще немає у малечі 1-3,5 років. Адаптаційний період діти переносять важко. Малюк відчуває неприйняття, паніку, якщо сторонній дорослий намагається виконати з ним якісь дії. Дитина відмовляється приймати допомогу вихователя. Дає про себе знати й нервове напруження: малюк пригнічений, усе викликає у нього сльози; не відпускає від себе маму ні вночі, ні вдень; довго не може заснути, часто прокидається з плачем. 2. Поведінка дитини Поведінку в період адаптації важко передбачити навіть дбайливим мамам. Поведінку дитини під час вступу в дитячий садок умовно можна поділити на три групи: Перша група – cюди належить більшість дітей. Вони: v різко бурхливо показують своє негативне ставлення до відвідування ДНЗ; v голосно плачуть; v кидаються на підлогу; v дряпаються, кусаються, то просяться на руки; v біжать до дверей, нікого не чуючи. Втомившись від бурхливої демонстрації протесту, малюк може: несподівано заснути, присівши біля столу, для того, щоб через 3-4 хвилини з новою енергією знову плакати. Діти цієї групи звикають до ДНЗ протягом 20-30 днів. Друга група – сюди входить кілька дітей, які: v Після розлуки з мамою замикаються, стають дуже напружені й насторожені. v У них вистачає сили тільки на те, щоб зробити кілька кроків, забитися в найближчий куточок, від усіх відгородитися. v Ці діти ледь стримують плач. v Сидять, їхній погляд нерухомий, вони не граються, мовчать. v І тільки побачивши в дверях маму, оживають, біжать до неї і гірко плачуть. v Адаптація таких дітей триває 2-3 місяці. Третя група – комунікабельні малюки. Переступивши поріг дитячого садка, вони: v Не лякаються, а навпаки, беруть ініціативу в спілкуванні з дорослими; v Протягом дня розповідають дорослому все, що знають; v Із задоволенням демонструють свої вміння: · самостійно одягаються; · роздягаються; · їдять; · у ліжечку лежать спокійно. Але така ідилія триває недовго (2-3 дні). Після цього, побачивши будівлю дитячого садка, діти впадають у відчай, і їх стиль поведінки стає схожим на стиль дітей першої групи. 3. Досвід дитини · Малюк з великої сім’ї (бабуся та дідусь, брати та сестри) вміє по-різному поводитися з різними членами родини, знає, чого від кого чекати, з цікавістю обстежує незнайоме середовище. · Відрізняється поведінка дітей, батьки яких живуть у маленькому сімейному колі. Їхнє коло спілкування маленьке. У дитини закріпляється симбіотичний зв'язок із матір'ю: залишившись на якийсь час без неї, дитина впадає в паніку. Адаптаційний період дуже важкий і може стати причиною дитячого неврозу. Не маючи великого життєвого досвіду в новому середовищі, дитина може налякатися так, що іноді починає поводитися неадекватно: - лазить, хоч і вміє ходити; 4. Індивідуальні особливості малюка: · Якщо дитина активна, комунікабельна, має пізнавальний інтерес, - вона адаптується легко, швидко. · Якщо малюк повільний, спокійний, любить гратися наодинці ---шум, голосні розмови однолітків дратують його. Він хоч і вміє сам їсти, одягатися, але робить це повільно, відстає від усіх. Усе це накладає свій відбиток на його ставлення до навколишнього. Такій дитині необхідно більше часу на адаптацію. · Хворобливим, сором'язливим дітям - необхідно в середині тижня влаштовувати вихідний. Пам'ятайте!!! Тривалі перерви у відвідуванні дошкільного закладу затримують і ускладнюють період адаптації. Під час адаптаційного періоду важливо: · Створіть в домі спокійну обстановку; · З розумінням ставтеся до безпідставного вередування малюка; · Більше гуляйте з дитиною, пропоную, зняти емоційне напруження,- активними рухами, цікавою діяльністю; · Намагайтеся раніше вкладати дитя спати після теплої ванни; · У період адаптування треба менше ходити в гості; · Рідше відвідувати поліклініку, перукарню, аби зайвий раз не перевантажувати дитину новими враженнями. · Огорніть свою дитину любов'ю, бережіть її нервову систему. Прояви емоційно–нервового напруження 1.Часті неадекватні негативні емоції та емоційні стани: ü плач, ü капризування, ü плаксивість, ü тривала депресія ü апатія ü байдужість ü знижений настрій ü немотивовані напади гніву ü високий індекс вікових страхів або поява страхів, не властивих віку. 2.Відсутність або мінімальний вияв позитивних емоцій, позитивної реакції на нові іграшки. ü Відсутність чітко диференційованої емоційної реакції на різних людей. ü Відсутність здатності відгукуватися на емоційний стан близької людини. ü Надмірна обережність і побоювання небезпечних предметів. ü Занижена комунікабельність дитини - їй важко вступити в контакт із незнайомими людьми. ü Зниження пізнавальної діяльності (практична відсутність реакції новизни). ü Знижена ігрова діяльність або її відсутність. ü Малюнки на вільні теми, зазвичай у темних кольорах, песимістичного змісту. ü Зміна рухової активності ( підвищення або зниження). ü Зниження або підвищення апетиту. ü Проблеми із сном (аж до безсоння). ü Небажання відвідувати ДНЗ. Адаптація пройшла успішно, коли у дитини: Ø Бажання йти до дитячого садка; Ø Адекватний вияв емоцій , наявність позитивних емоцій, позитивна реакція на нові іграшки; Ø Здатність адекватно й достатньо тривало відгукуватися на емоційні реакції оточення; Ø Висока комунікабельність; Ø Висока пізнавальна діяльність та активність; Ø Активна ігрова діяльність; Ø Малюнки у світлих тонах; Ø Стабільність рухової активності – малюк рухливий; Ø Відсутність проблем із сном і харчуванням. Негативно впливає на звикання: Ø Недотримання в сім'ї режиму дня; Ø Застосування невірної методики «годування»; Ø Погіршення стану здоров'я дитини (патологічні відхилення та розлади); Ø Недостатній рівень психічного розвитку ; Ø Патологія вагітності та пологів; Ø Одноманітність життя та діяльності малюка; Ø Постійне перебування під ретельним наглядом дорослих (мама та бабуся).
|
